class OAuthFlowAuthorizationCode(OAuthFlow):
    authorizationUrl: str
    tokenUrl: str


class OAuthFlows(BaseModelWithConfig):
    implicit: Optional[OAuthFlowImplicit] = None
    password: Optional[OAuthFlowPassword] = None
    clientCredentials: Optional[OAuthFlowClientCredentials] = None
    authorizationCode: Optional[OAuthFlowAuthorizationCode] = None


class OAuth2(SecurityBase):

        assertFalse(exception.isTransientError());

        // Authentication error
        exception = new SmbOperationException(SmbOperationException.ErrorCode.INVALID_CREDENTIALS, "Bad password");
        assertFalse(exception.isNetworkError());
        assertTrue(exception.isAuthenticationError());
        assertFalse(exception.isFileSystemError());
        assertFalse(exception.isTransientError());

* Deep Learning
* Machine Learning
* Dependency Injection
* HTTP Basic authentication
* HTTP Digest
* ISO format
* the JSON Schema standard
* the JSON schema
* the schema definition
* Password Flow
* Mobile

* deprecated
* designed
* invalid
* on the fly
* standard
* default
* case-sensitive
* case-insensitive

* to serve the application
* to serve the page

### Типи та підтримка інструментів

Спершу подивимось, як це бачать редактори, mypy та інші інструменти.

`BaseUser` має базові поля. Потім `UserIn` успадковує `BaseUser` і додає поле `password`, отже, він матиме всі поля з обох моделей.

Ми зазначаємо тип повернення функції як `BaseUser`, але фактично повертаємо екземпляр `UserIn`.

Сначала посмотрим, как это увидят редакторы, mypy и другие инструменты.

`BaseUser` содержит базовые поля. Затем `UserIn` наследуется от `BaseUser` и добавляет поле `password`, то есть он включает все поля обеих моделей.

Мы аннотируем возвращаемый тип функции как `BaseUser`, но фактически возвращаем экземпляр `UserIn`.

Isso é apropriado quando nós estamos autenticando em nossa própria aplicação, provavelmente com o nosso próprio "*frontend*".

Porque nós podemos confiar nele para receber o `username` e o `password`, pois nós controlamos isso.

        body = "Please authenticate.",
      ),
    )
    server.enqueue(
      MockResponse(body = "Successful auth!"),
    )
    val credential = basic("username", "password")
    client =
      client
        .newBuilder()
        .authenticator(RecordingOkAuthenticator(credential, "Basic"))
        .build()
    val call = client.newCall(Request(server.url("/")))

        //      <protocol>http</protocol>
        //      <host>proxy.somewhere.com</host>
        //      <port>8080</port>
        //      <username>proxyuser</username>
        //      <password>somepassword</password>
        //      <nonProxyHosts>www.google.com|*.somewhere.com</nonProxyHosts>
        //    </proxy>
        //  </proxies>

        for (Proxy proxy : settings.getProxies()) {

                                                     property="ldapAdminSecurityCredentials"
                                                     styleClass="form-control" autocomplete="new-password"/>
                                    </div>
                                </div>
                                <div class="form-group row">
                                    <label for="ldapSecurityPrincipal"

Primero vamos a ver cómo los editores, mypy y otras herramientas verían esto.

`BaseUser` tiene los campos base. Luego `UserIn` hereda de `BaseUser` y añade el campo `password`, por lo que incluirá todos los campos de ambos modelos.

Anotamos el tipo de retorno de la función como `BaseUser`, pero en realidad estamos devolviendo un instance de `UserIn`.