因此，在端點中，只有在使用者存在、已正確驗證且為啟用狀態時，我們才會取得使用者：

{* ../../docs_src/security/tutorial003_an_py310.py hl[58:66,69:74,94] *}

/// info

這裡我們一併回傳值為 `Bearer` 的額外標頭 `WWW-Authenticate`，這也是規範的一部分。

任何 HTTP（錯誤）狀態碼 401「UNAUTHORIZED」都應該同時回傳 `WWW-Authenticate` 標頭。

在 bearer tokens（我們的情況）下，該標頭的值應該是 `Bearer`。

其實你可以省略這個額外標頭，功能仍會正常。

但此處加上它是為了遵循規範。

同時也可能有工具會期待並使用它（現在或未來），而這可能對你或你的使用者有幫助，現在或未來皆然。

這就是標準的好處...

///

import okio.Buffer
import org.junit.jupiter.api.Assumptions.assumeFalse
import org.junit.jupiter.params.ParameterizedTest
import org.junit.jupiter.params.provider.ArgumentsSource

/**
 * Tests for round-tripping headers through hpack.
 *
 * TODO: update hpack-test-case with the output of our encoder.
 * This test will hide complementary bugs in the encoder and decoder,
 * We should test that the encoder is producing responses that are
 */

    - Але для того конкретного кінцевого пункту потрібна автентифікація.
    - Тож, щоб автентифікуватися в нашому API, він надсилає заголовок `Authorization` зі значенням `Bearer ` плюс токен.
    - Якщо токен містить `foobar`, вміст заголовка `Authorization` буде: `Bearer foobar`.

## `OAuth2PasswordBearer` у **FastAPI** { #fastapis-oauth2passwordbearer }

import java.util.Arrays
import java.util.concurrent.TimeUnit
import kotlin.test.assertFailsWith
import mockwebserver3.MockResponse
import mockwebserver3.MockWebServer
import mockwebserver3.junit5.StartStop
import okhttp3.Headers.Companion.headersOf
import okhttp3.internal.DoubleInetAddressDns
import okhttp3.internal.connection.RealConnectionPool.Companion.get
import okhttp3.testing.Flaky
import okhttp3.testing.PlatformRule

	destObj := object
	if az.Prefix != "" {
		destObj = fmt.Sprintf("%s/%s", az.Prefix, object)
	}
	return destObj
}

func (az *warmBackendAzure) PutWithMeta(ctx context.Context, object string, r io.Reader, length int64, meta map[string]string) (remoteVersionID, error) {
	azMeta := map[string]*string{}
	for k, v := range meta {
		azMeta[k] = to.Ptr(v)
	}

package jstream

import (
	"bytes"
	"testing"
)

func mkReader(s string) *bytes.Reader { return bytes.NewReader([]byte(s)) }

func TestDecoderSimple(t *testing.T) {
	var (
		counter int
		mv      *MetaValue
		body    = `[{"bio":"bada bing bada boom","id":1,"name":"Charles","falseVal":false}]`
	)

	decoder := NewDecoder(mkReader(body), 1)

	for mv = range decoder.Stream() {
		counter++

		panic(err)
	}

	testCases := []struct {
		reader     *strings.Reader
		region     string
		targetList *TargetList
		expectErr  bool
	}{
		{reader1, "eu-west-1", nil, true},
		{reader2, "us-east-1", targetList1, true},
		{reader4, "us-east-1", targetList1, true},
		{reader3, "", targetList2, false},
		{reader2, "us-east-1", targetList2, false},
	}

	for i, testCase := range testCases {

    val lowestInterestingVersion: GradleVersion = GradleVersion.version("0.8")
    val lowestTestedVersion: GradleVersion = GradleVersion.version("4.0")

    init {
        val releasedVersions = releasedVersionsFile.asFile.reader().use {
            Gson().fromJson(it, ReleasedVersions::class.java)
        }

        val latestFinalRelease = releasedVersions.finalReleases.first()
        val latestRelease =

    ]
}
```

## Summary { #summary }

You can use **Pydantic models** to declare **query parameters** in **FastAPI**. 😎

/// tip

Spoiler alert: you can also use Pydantic models to declare cookies and headers, but you will read about that later in the tutorial. 🤫

# Usar el Request Directamente { #using-the-request-directly }

Hasta ahora, has estado declarando las partes del request que necesitas con sus tipos.

Tomando datos de:

* El path como parámetros.
* Headers.
* Cookies.
* etc.

Y al hacerlo, **FastAPI** está validando esos datos, convirtiéndolos y generando documentación para tu API automáticamente.

Pero hay situaciones donde podrías necesitar acceder al objeto `Request` directamente.